Євро 1996. У полоні емоцій та амбіцій.
Головний тренер збірної Олег Базільовіч, один з найкваліфікованіших вітчизняних фахівців, був призначений ще 12 листопада 1992 року. І до кінця січня1994-го, коли в Манчестері відбулося жеребкування чергового відбіркового циклу, в активі нашої команди значилася перша в історії перемога, контрольні матчі зІзраїлем і Хорватією, цілком вдалий візит в США. Та і сіялися ми з престижної другої корзини — разом з Норвегією, Румунією, Швейцарією, Португалією, Грецією, Іспанією і Уельсом.
У результаті з грандів нам випало зіграти з італійцями. Хорватія і Литва (відповідно третя і четверта корзини) представлялися цілком легкотравними (хоч в загребськом спарингу піврічної давності підопічні Базільовіча і поступилися екс-югославам — 1:3) суперниками. А з аутсайдерами, Естонією і Словенією, взагалі
проблем не передбачалося. Ймовірно, попередній пасьянс видався представникам української федерації настільки райдужним, що на заключну зустріч за згодою календаря групи, що відбулася 14 березня в хорватскому містечку Опатія, вони не поїхали, надаючи перевагу Хайфу на відповідний контрольний поєдинок ізраїльтянами. У підсумку вийшло, що три стартовых матчі нашої команди довелося провести дома, а три заключних, в яких по суті і розприділилися заключні місця - в групі, довелося зіграти в гостях проти збірних Литви, Словенії і Італії.